До ув’язнених приходив священик, який провадив духовні розмови.
– Знаю, що багато зробив злого! – почав один в’язень. – Але як так сталося, що я опинився аж у в’язниці? Ви зараз скажете: треба жити за заповідями Божими і тому подібне, але мене виховували погано, я мав поганих батьків, учителів, навіть школа була найгірша, тому я виріс неуком і грубіяном, який нічого не боявся! Але тепер я маю боязнь, що зі мною буде далі?! Я розумію, що страх до тюрми треба було мати на багато років раніше, але тоді я не знав, що таке закон, тому й не боявся.
– Людині потрібно мати один страх – страх перед Богом. І нічого злого з людиною тоді не станеться.
«Острах Господній – початок мудрості…» Приповідки 1.7.