10 травня:
Жили собі три сестри. Перша була ледащиця. Друга злюща-презлюща. А третя – і розумниця, і красуня, і рукодільниця – сама втіха і радість.
Одного ранку спинилася підвода під їхніми воротами.
Сестри виглянули подивитися, хто приїхав.
На підводі сиділа незнайома стара.
– Хто ти? Спитали вони.
– Я Доля. Уже пора виходити вам заміж.
Посадила їх Доля на підводу і повезла видавати заміж.
Заїхали вони у перше село. Бачать, у полі парубок працює і в руках у нього всяке діло горить. Щось треба полагодити чи збудувати – усі до нього щонайперше біжать.
– Оце твій, – каже Доля першій сестрі.
Зсадили сестру і поїхали далі.
Заїхали в друге село. Там живе такий парубок, що всім допомагає. Добрий до всіх. Натішитися ним люд не може, такий він молодець.
– Оце твій, – каже Доля другій сестрі.
Зсадили сестру і поїхали далі.
Приїхали у третє село. В останньому дворі, у багнюці, під старезною халупою лежить біля колодязя п’яний.
Зупинила Доля підводу і каже:
– Це твій.
– Та на лихо він мені? Я і добра, і вродлива, і рукодільниця. Он сестрам яких знайшла, хіба іншого для мене нема?
– Інші є, – і, зітхнувши, додала, – та цей згине без тебе!
Господь хоче, щоб всі люди спаслишся, і веде нас до спасення різними дорогами. Деколи Він зводить нас з людьми, що майже зовсім гинуть. Але, прийшовши в їхнє життя, ми можемо перемінити його.