Одного разу прийшов молодий чоловік до мудреця і запитав:
– Навчи мене бути мудрим. Скажи, що для цього треба робити?
Але мудрець нічого йому не відповів. Кілька днів поспіль юнак наполегливо ходив за мудрецем, повторюючи своє питання.
Одного разу мудрець жестом запросив того слідувати за собою, привів його до річки і завів на достатню глибину. Схопивши за плечі, він занурив юнака у воду і якийсь час тримав під водою, не звертаючи уваги на його відчайдушні спроби звільнитися.
Нарешті мудрець відпустив юнака і, коли той віддихався, запитав:
– Сину мій, коли ти був під водою, чого ти бажав більше всього на світі?
– Повітря! Тільки повітря! – Відповів юнак без коливань.
– А не бажав ти в той момент багатства, задоволення, могутності? Або, можливо, любові жінки?
– Ні, пане мій, я прагнув тільки повітря і думав тільки про повітря.
– Отже, – сказав мудрець, – щоб стати мудрим, ти повинен так само сильно жадати Бога, як тільки що жадав повітря. Ти повинен шукати Бога, відмовляючись від всіх інших цілей життя. Якщо ти будеш прагнути до Нього з таким завзяттям, сину мій, ти неодмінно станеш мудрим.