Бути вбогими духом і багатіти в Бога

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 19 грудня

Перед нами одна з найскладніших сторінок Євангелія (проповідь блаженств), так важко нею жити. У її світлі зростає дисонанс між нашою поведінкою і цими блаженствами. Вона показує нам, що ми живемо протилежно до запропонованого зразка. Це контркультурна промова, контрастна до панівної ментальності carpe diem, тобто від того, щоби ловити кожну мить і шукати «блаженства» в кожному доброму (і поганому) продукті споживання. Проти такої ментальності ми маємо лише одну ефективну протиотруту проповіді блаженств, новий закон, проголошений Ісусом. Блаженні вбогі, смиренні, стражденні, переслідувані… І горе багатим, ситим, популярним! Як же інакше ми підходимо до пошуку блаженств і уникання горя! Ми все робимо точно навпаки. Я хотів би зупинитися на першому з цих блаженств: блаженні вбогі. Тут, на відміну від інших, нагорода призначена не в майбутньому, а в теперішньому. Ще ніхто не бачив убогих, які б насправді отримали у володіння царство. І ще й яке царство! І вони отримають його відразу ж, і матимуть його саме як убогі. Якби вони були багатими, то нізащо б його не отримали, ані зараз, ані в майбутньому — ніколи! Але хто такі вбогі духом? Це ті, хто цілковито розраховує на Бога і не покладає надії на інших або на матеріальні блага. Вони не вибудовують свого життя, не планують свого майбутнього без того, щоби зв’язати його з тим, Хто дав їм це життя і майбутнє. Вони не хочуть реалізовувати власні плани, але прагнуть прийняти задум, що його Бог має для них. Ось чому вони відразу ж матимуть Царство Небесне. Бо вони спираються не на землю, а на небо. Тою мірою, якою виконують Божу волю, сам Бог виконує їхню. Ми маємо перемогти цю силу тяжіння, яка тримає нас прив’язаними до земних благ (чи зла). Якщо ми відірвемо своє серце від усього, тоді зможемо насправді сказати, що нашим скарбом є все, тобто Бог. Як каже Ісус: де твій скарб, там буде і твоє серце (Мт 6,21). Прикликаймо допомогу і заступництво св. Миколая, святого милосердної любові, який умів роздати своє життя стільком людям, підносячи їх з їхньої скрути. Він став в усьому Божим, щоби бути всім для інших! Просімо благодаті бути вбогими духом, щоби стати багатими лише Богом.
Джерело: CREDO: http://credo.pro/2017/12/196599

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.