– Хочеш піти зі мною у кіно?
– Так, звичайно.
– А що хочеш побачити?
– Тебе…
Моя наймолодша донечка вимагала, аби я щовечора читала їй перед сном одну казку. Якось я подумала, що можу купити їй касету із записаними казками. Дівчинка навчилася вмикати магнітофон і кілька днів усе йшло добре.
Та одного вечора вона дала мені у руки книжку.
– Люба моя, – сказала я, – ти ж умієш вмикати магнітофон.
– Так, але тоді я не можу сісти так близько до Тебе, а Ти не обіймаєш мене рукою! – відповіла дівчинка.
Важить особа. Не речі.
© Бруно Ферреро