Притча: “Труднощі”

Берегом моря гуляла молода дівчина зі своїм другом, котрий був відважним старим моряком. В житті цієї дівчини настали важкі періоди, не все йшло гладко й весело. Її мучили переживання, вона йшла і робила вигляд, що уважно слухає свого друга. Час від часу вона важко зітхала, що неможливо було не помітити її переживання. Друг не міг стояти осторонь і просто спостерігати.

Він запитав її:

– Як ти думаєш, коли я впаду у воду, то обов’язково потону?

Дівчина глянула на бурхливе, пінисте море, сильний вітер гнав високі хвилі.

– Звичайно, ти б потонув! – сказала вона й здригнулася.

– Сумніваюся! Я ще жодного разу не бачив, щоби хтось потонув тільки від того, що знаходився у воді. Я потону тільки в тому випадку, коли залишуся у цій бурхливій воді.

– Глянь, які високі хвилі, а вода, така холодна, напевно, льодова! – сказала дівчина, міцно закутуючись в пальто. – Якщо ти і залишишся в живих, то точно попадеш в лікарню з переохолодженням.

– Тільки в тому випадку, коли проведу у воді дуже довгий час, – не переставав говорити хлопець. – Я ж моряк!. Я багато раз падав у воду, тому добре знаю, про що говорю. Коли я вперше впав у воду, то дуже перелякався. Проте згодом зрозумів, що мені нічого не загрожує, якщо я швидко виберуся з неї. Це ж саме стосується і твоїх справ, – лагідно звернувся моряк до дівчини. – Замість того, щоби мучитися та зітхати, ти краще подумай, як тобі по швидше із цього всього вибратися!

Найчастіше проблема знаходиться не в самій проблемі, але в тому, як ми її сприймаємо.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.