Тисяча кульок (притча)

28 липня:

Кілька тижнів тому я приготував собі каву, взяв ранкову газету і сів послухати радіоприймач. Я повертав ручку настройки, поки раптом мою увагу не привернув оксамитовий голос одного старого. Він щось казав про “тисячі кульок”. Я зацікавився, зробив звук гучніше і відкинувся на спинку крісла.
– Дозвольте мені розповісти дещо, що реально допомогло мені збагнути і пам’ятати про те, що головне в моєму житті.
І він почав пояснювати свою теорію «тисячі кульок”.

Дивіться, в один прекрасний день я сів і підрахував. В середньому людина живе 75 років. Я знаю, деякі живуть менше, інші більше… Але живуть приблизно 75 років. Тепер ці 75 множимо на 52 (кількість неділь в році) і виходить 3900 – стільки неділь у вас в житті. Коли я задумався про це, мені було п’ятдесят п’ять. Це означало, що я прожив уже приблизно 2900 неділь. І в мене залишалося тільки 1000. Тому я пішов у магазин іграшок та купив 1000 невеликих пластикових кульок. Я засипав їх усі в одну прозору банку. Після цього щонеділі я витягав і викидав одну кульку. І я помітив, що коли я робив це і бачив, що кількість кульок зменшується, я став звертати більше уваги на справжні цінності цього життя. Немає сильнішого засобу, ніж дивитися, як зменшується кількість відпущених тобі днів! А тепер послухайте останню думку, якою я хотів би поділитися сьогодні з вами перед тим, як обійняти мою кохану дружину і сходити з нею на прогулянку. Цього ранку я витягнув останню кульку з моєї банки… Тому кожен наступний день для мене – подарунок. Я приймаю його з вдячністю і дарую близьким і коханим тепло і радість. Знаєте, я вважаю, що це єдиний спосіб прожити життя. Я ні про що не жалкую. Було приємно з вами поговорити, але мені потрібно поспішати до моєї сім’ї. Сподіваюся, ще почуємося!”

Я замислився. Справді, було про що подумати. Я планував ненадовго змотатися сьогодні на роботу – потрібно було робити проект. А потім я збирався з колегами по роботі сходити до клубу. Замість усього цього я піднявся наверх і розбудив мою дружину ніжним поцілунком:
– Прокидайся, мила. Поїдемо з дітьми на пікнік.
– Любий, що сталося?
– Та нічого особливого, просто я зрозумів, що ми давно не проводили разом вихідні. І ще, давай зайдемо в магазин іграшок. Мені потрібно купити пластикові кульки

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.