13 травня:
Ось історія юнака, який пішов шукати щастя.
Один чоловік покликав перед смертю сина і сказав йому так:
– Сину мій, я знаю, що скоро помру. Я хочу, щоб твоє життя було щасливим.
Син запитав:
– Батьку, скажи, що треба робити, щоб стати щасливим?
Батько відповів:
– Походи по світу, і тобі скажуть, як знайти щастя.
Батько помер. А син вирушив у дорогу. Дійшов він до ріки і бачить: блукає по берегу кінь: худий, голодний, старий.
– Куди ти йдеш, юначе? – запитав кінь.
– Іду шукати щастя. Може, ти знаєш, де його можна знайти?
– Послухай, юначе, що я тобі розповім, – відповів кінь. – Коли я був молодий, усі мене пестили, поїли, годували. І я навіть голови не повертав до ясел, – чекав, коли мені самому до рота піднесуть. Роботи я сном і духом не знав, про інших байдуже мені було, і думав я, що на світі нема нікого щасливішого від мене. А тепер я постарів, і всім байдуже про мене. Тому, юначе, бережи свою молодість. Але не так бережи, як я. Не чекай, поки все для тебе зробиться чужими руками. До всякого діла берися. Вмій порадіти і чужій радості. Не бійся своїх клопотів. Тоді до самої смерти будуть біля тебе і любов, і дружба. І щастя не втече від тебе.
Юнак пішов далі. Ішов він, ішов, і побачив дерево. На дереві сиділа птаха. Пір’я в неї яскраве, синє, блискуче.
– Юначе, куди ти йдеш? Запитала птаха.
– Я іду світом, шукаю своє щастя. Може ти знаєш, де його знайти?
Птаха відповіла:
– Послухай, юначе, що я тобі скажу. Ти, як бачу, давно вже в дорозі. Обличчя твоє покрилося пилюкою, одяг звисає лахміттям. Не подібний ти вже на самого себе. Люди відвертаються від тебе. З тобою і щастя знатися не схоче. Запам’ятай мою пораду: нехай усе в тобі буде гарним. Тоді і світ навколо буде прекрасним. Опісля і щастя своє побачиш.
І юнак повернувся додому. Зрозумів він, що за щастям не варто ходити нікуди.