Тропар, гл. 8: Страстотерпці Господні, блаженна земля, яку напоїли ви кров’ю своєю і святі оселі, які прийняли тіла ваші. У бою бо ворога перемогли ви і Христа з дерзновенням проповідували, Його як благого моліть, щоб спаслися душі наші.
Кондак, гл. 2: Міцні душею у вірі святі вогнем страждання прийняли дві тисячі страждальців кличучи Родженому від Діви: Прийми всепалення наше за Тебе як дари перських царів – золото, ливан і смирну – превічний Боже.
Сталося це 303 р., коли Диоклетіян, якого намовив його співправитель Максиміян Галерій, почав жорстоко переслідувати християн. Тоді було спалено церкву, що стояла навпроти царської палати. У церкві зібралося дуже багато народу, було це на празник Різдва Христового. Коли військо оточило церкву, тоді начальник наказав християнам, щоб вони йшли принести жертву божкам. Але ніхто з церкви не вийшов, тоді погани її підпалили і всі християни прийняли там мученицьку смерть.
У Мінеях подано, що число святих мучеників було двадцять тисяч осіб, однак це треба розуміти так, що стільки було всіх мучеників, які під час усього переслідування прийняли мученицьку смерть у Никомидії. А кожного дня гинуло сотні вірних, мечі тупилися, кати падали від утоми, стоси трупів лежали на судилищі, а кров християнська плила і плила, натомість на їх місце ставали новонавернені погани, які приймали святе хрещення. Тоді серед інших також постраждали і царські придворні: Індиса втопили в морі, Гарганія і Петра також втопили, воєвода Зинон був стятий мечем, Мардонія спалили живцем, Доротей загинув від меча, диякона Теофіла було каменовано, Мигдонія засипали в рові, священика Гликерія спалили живцем.
Мощі багатьох святих мучеників поховала християнська дівиця Домна. За це її після суду мучили у в’язниці, а під кінець стяли мечем.