12 вересня Церква згадує свв. отців наших, патріархів Царгородських, Олександра, Йоана і Павла Нового. Неділя 12-та по Зісланні Святого Духа.

Святих патріярхів Царгородських Олександра, Йоана, Павла Нового

Тропар, глас 4: Боже отців наших,* що чиниш завжди з нами по Твоїй кротості,* не віддали милости Твоєї від нас,* але молитвами їх у мирі направ життя наше.

Кондак, Голос 8: Запалені Христовою любовю, славні, ви приняли Боже ярмо, хрест чесний, і показалися послідовниками Його життя та учасниками його Божої слави, Олександре богомудрий, з Йоаном чудним і Павлом славним. Тому стоячи перед Його престолом, моліться щиро за наші душі.

Святий Олександр був архиєпископом Царгорода. Коли відбувався Перший Вселенський собор в Нікеї, святий Олександр тоді був уже єпископом, помічником святого Митрофана. Він звернув на себе увагу Отців Собору рішучістю, з якою захищав Христову віру від безбожного Арія. Патріярх Митрофан призначив його своїм наступником. Святий Олександр обіймав патріярший престол у 326-340 рр. У часи його служіння власне й загинув страшною смертю Арій.

Хоч імператор Костянтин Великий був ревним християнином, та поганські мудреці хотіли його відштовхнути від Христової віри. Вони просили, щоб їм було дозволено публічно довести, що поганство ліпше від християнства. Найзнаменитіші їхні філософи стали робити закиди проти Христової віри. Але коли один з них почав виступати проти Ісуса Христа, тоді святий Олександр став навпроти нього і голосно сказав: “Іменем Христа Спасителя, наказую тобі замовчати!” І Бог показав свою силу – поганин під час промови раптом онімів. Великий страх охопив поган, одні з них утекли, інші повірили в Ісуса, а поневолений німотою припав до ніг святого Олександра, і лиш після молитви патріярха став говорити. Перші його слова були словами визнання Христової віри.

Святий Олександр помер у глибокій старості, а своїм наступником він призначив святого Павла (пам’ять його вшановуємо 6 листопада).

Святий Йоан був родом з Кападокії. За рік до смерти імператора-єретика Анастасія, у 517 р., святий Йоан, на загальне бажання народу, був возведений на патріярший престол, на якому перед ним сидів єретик Тимотей. Імператор Анастасій втручався у церковні справи і на патріярший престол в Антіохії посадив монаха Севера, єретика, який проголошував, що в Ісусі Христі було лишень саме Божество і що Христос лиш як Божество страждав на хресті. Патріярх Йоан виступив проти єресі і кинув клятву на Севера, за що стягнув на себе гнів імператора. Але той невдовзі помер, а за його наступника, побожного імператора Юстина І (518-527) патріярх Йоан зібрав 40 єпископів на місцевий собор, який засудив єресь Севера. Не довго святий Йоан пас своє стадо, але його життя було так сповнене чеснот, що святий Софроній називає його джерелом чесноти, а папа святий Гормисда (514-523) називає його пастирем, якого сам Бог покликав на те, щоб запровадити мир у Христовій Церкві. Помер святий Йоан 520 р.

Святий Павло обійняв патріярший престол 780 р., після єретика-іконоборця Микити, в останній рік правління імператора Лева IV. Але невдовзі святий Павло усвідомив, що йому бракує сил, аби сміливо боронити Христову Церкви від єресей. І хоч після смерти Лева правила його дружина Ірина, опікунка малого сина Костянтина VI, однак святий Павло зрікся патріяршого престолу. Він пішов до монастиря святого Флора і там у великому благочесті, у безнастанних постах помер у великій святості.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.