16 березня Церква згадує свв. мчч. Євтропія, Клеоніка й Василиска.Тиждень 3-ий Великого посту.

Результат пошуку зображень за запитом свв. мчч. Євтропія, Клеоніка й Василиска

Житія святих мучеників Євтропія, Клеоніка і Василиска

Тропар, глac 4: Мученики Твої, Господи, * у страданнях своїх прийняли вінці нетлінні від Тебе, Бога нашого. * Мавши бо кріпость Твою, вони мучителів подолали, * сокрушили і демонів зухвальства безсильні. * їх молитвами спаси душі наші.

Кондак, глас 1: Тройцю чесну, тройця мучеників перед множнством народів ісповідала і долучилась до хорів безплотних стражаючи. Їх днесь з вірою возхвалімо, святкуючи священну і спасительну для світу пам’ять їх.

Діялося те за часів гонителя Максиміяна. У понтійському місті Амасія мученицький вінець отримав воїн Христовий святий Теодор Тирон, пам’ять якого Церква відзначає 17 лютого і в першу суботу Великого посту. Замучений був він за наказом Публія, який невдовзі сам загинув наглою смертю. А у в’язницях Амасії мучилися товариші святого Теодора, Євтропій і Клеонік та його братанич Василиск. Після Публія прийшов інший, не менш лютий мучитель, Асклипіодот. Одного дня наказав він привести на свій суд усіх трьох в’язнів. Коли їх мали виводити з в’язниці, враз небесне світло осяяло темний льох, а важкі двері самі відчинилися перед тими, що йшли визнавати Спасителя і Бога свого. З піснею на устах стали вони перед здивованим мучителем і голосно ісповідали Христа Ісуса. Асклипіодот став погрожувати їм муками, на що красномовний Євтропій сказав йому так:“Безумний! Ти погрожуєш нам муками? Та ними погрожував нам і твій попередник Публій, і ось нині він сам потрапив у пекельні муки. Ти не налякаєш нас, бо немає сили, котра б відірвала нас від Христа Спасителя, за якого ми готові понести і страсті, і найлютішу смерть!”

Тоді поганин наказав бити Євтропія по устах, але той далі голосив славу Отця небесного. Звернувся потім мучитель до Клеоніка і Василиска, але й ті сміливо відповіли йому:“Ти чув слова Євтропія, він говорив і за себе, і за нас, бо як Пресвята Тройця є одне, так само і ми нерозлучні у вірі і в надії на поміч Спасителя!”

Мучитель наказав і їх бити, так, що тіло куснями відпадало від костей, а вони призивали на поміч Ісуса і святого Теодора Тирона. І ось враз земля похитнулася, кати впали на землю, кайдани мучеників розсипалися, і їм явився Спаситель, разом зі святим Теодором, і сказав такі слова:“Витерпіть до кінця, й імена ваші будуть записані в книзі життя!”

Перелякані кати відмовлялися далі мучити святих, дарма, що Аскипіодот кричав, що це чари, а самі погани голосно говорили:“Ми бачили Бога християнського і чули ангельський голос!” Мучитель наказав відвести Клеоніка і Василиска до в’язниці, а Євтропія до своєї палати, де обіцяв йому всяку ласку, велів принести дорогі одежі і запрошував його сісти разом з ним до обіду. Однак слуга Христовий сказав сміливо, що гріх християнинові ставати на шлях нечестивих і приставати з грішниками:“Не спокусиш мене золотом, ані достатками, – говорив святий мученик, – слава царя твого ніщо для мене, а катування твої дорогі мені понад усе. Закінчуй діло своє і дай мені у смерті з’єднатися з Богом і Царем моїм – Ісусом!”

Так говорив святий Євтропій, й осоромлений мучитель відіслав його до в’язниці, де всі троє цілу ніч провели в гарячій молитві.

Наступного дня вранці пішов мучитель, зі своїм двором, до поганської божниці і наказав привести туди святих мучеників, щоб вони принесли божкам жертву. А святі, ставши посеред поганського натовпу, славили Господа і просили Його так:“Почуй, Господи, нашу молитву, подай доказ своєї могутности, зруйнуй злобу поганську і на тому місці нехай буде принесена Тобі безкровна жертва, гідна Твоєї слави!”

І знову затряслася земля і божки поганські самі розсипалися в порох, а голос з неба промовив:“Молитва ваша вислухана!” Тепер мучитель наказав бити їх жилами, живцем дерти їх тіло, рани натирати гірчицею, лити на них розтоплену сірку, котра, однак, спливала по них мов зимна, освіжаюча вода. І знову кинули їх до в’язниці, а була то для святих Євтропія і Клеоніка остання ніч їхнього життя. Наступного дня мучитель засудив їх на хресну смерть і наказав випровадити за місто, де вже були вкопані два хрести. Св. Василиска велів він відвести до в’язниці. Коли обидва мученики побачили місце розп’яття, то з очей їх потекли сльози вдячности, що Бог дозволив їм померти такою смертю, яку Він, Спаситель світу, сам прийняв на себе.

“Хресту Твоєму покланяємся, Владико!” – молилися вони і на хресті віддали в руки Отця небесного свої чисті душі. Сталося це 3 березня близько 290 р. Про славні подвиги святого Василиска прочитаємо 28 травня, у день, коли Церква вшановує його пам’ять. Ім’я Євтропій означає “моральний”, Клеонік – “слава перемоги”, а Василиск – “малий король”. Мощі двох святих прославилися багатьма чудами.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.