18 березня Церква згадує св. мч. Конона. Неділя 4-та Великого посту.

Результат пошуку зображень за запитом "Житіє святого мученика Конона 18 березня"

Житіє святого мученика Конона

Тропар, глac 4: Як дівственника предивного і мученика непохитного, блаженного страдника, що владу проти бісів прийняв, Конона піснями возхвалімо і до нього закличмо:«Моли Христа, щоб спас душі наші».

Кондак, глас 3: Чистотою яу ангел на землі поживши, тому й співбесідником ангелів бути сподобився єси і батьків до пізнання Христа привів єси і, єдиного Бога і Тройці ісповідавши, постраждав ти до крові, мучениче Кононе, моли Його безперестанно за всіх нас.

У селі Видана, біля міста Ісаврії, жив побожний християнин Конон, син Нестора і Нади. Він, пізнавши правдиву віру, охрестив своїх родичів. Його батька, святого Нестора, погани замучили за віру Христову. Конон мав жінку Анну, однак жили вони у чистоті, як брат і сестра. А коли Бог покликав до себе його матір, а згодом і жінку, то він почав провадити самітницьке життя, таке богомільне, що Господь наділив його даром творити чуда. Так, своєю молитвою зруйнував він на очах поган їхніх божків, і багато невірних після цього прийняли святе хрещення. Бог дав йому силу проганяти бісів і зцілювати хворих, тому навіть погани дуже шанували святого старця. За імператора Деція, гонителя християн, прибув в Ісаврію мучитель Магн і віддав Конона на тяжкі муки. Довідавшись про це, погани села Видана силою відбили святого, так, що Магн перелякався й утік. Святий Конон, засмучений, що не вдалося йому в муках віддати духа за Христа, повернувся до свого села, де, проживши ще два роки, помер близько 250 р.

__________

У той самий день

Житіє святого мученика Конона Городника

У Назареті Галилейському, там, де Спаситель світу ріс і міцнів, сповняючись мудрістю (див. Лк. 2, 40), народився цей святий Конон. Згодом він перебрався в Памфілію, біля міста Мандр, де доглядав город і продавав ярину. За цісарства Деція мучитель Публій наказав його схопити і поставити перед собою на суд. Святий Конон прилюдно визнав Ісуса Христа. Тоді Публій наказав йому в п’яти позабивати цвяхів і гнав його перед своїм возом так довго, аж поки святий не впав на дорозі і в руки Отця небесного віддав свою чисту душу. Діялося це близько 250 р.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.