18 листопада Церква згадує свв. мчч. Галактіона і Єпістими.

Святих мучеників Галактіона і Єпистими

Тропар, глас 4: Мученики Твої, Господи,* у стражданнях своїх прийняли вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши бо кріпость Твою, вони мучителів подолали,* сокрушили і демонів зухвальства безсильні.* Їх молитвами спаси душі наші.

Кондак, глас 2: Приєдналися ви до полків Христових мучеників,* що були сміливими і світло звершили подвиг,* Галактіоне славний з чесною дружиною своєю, що постраждала з тобою, Єпістимою.* Єдиному Богові неустанно моліться за всіх нас.

У Сирії, в місті Ємесі, жив багатий і славний за походженням муж на ім’я Клитофон, жінка його називалася Левкинія. Одна журба у них була, що не мали дітей, численні жертви, які вони приносили своїм поганським божкам, не дали жодного результату. Одного разу в їх дім прийшов старець-прохач, і, дякуючи за милостиню, запитав Левкинію про причину її журби. Коли він про все дізнався, то розповів їй, що є одне-єдине джерело втіхи – Ісус Христос. Старець той був священиком на ім’я Онуфрій, а що скрізь лютували вороги християн, жорстоко переслідуючи їх, то він, переодягнений дідом, ходив по хатах, щоб одних укріпляти, а інших навертати до Христової віри. Онуфрій охрестив Левкинію, а Бог невдовзі поблагословив її сином. Тоді навернувся до святої віри і її чоловік Клитофон, він прийняв з рук Онуфрія святе хрещення, а також охрестив свого сина, якого назвали Галактіон.

Коли Галактіону виповнилося двадцять чотири роки, то, за волею батьків, він заручився з прекрасною і багатою дівицею на ім’я Єпистима. Усім серцем відданий Богу, він і своїй судженій розповів про Його доброту і милосердя, а вона запалала спрагою прийняти святе хрещення. Це були часи найстрашнішого переслідування християн за імператора Деція; багато християнських священиків прийняли мученицьку смерть, решта пішли в пустелю, тому Галактіон сам охрестив Єпистиму в ріці Кифос. Після цього вони обоє вирішили посвятити своє дівицтво Господу й Отцю небесному і піти в пустелю, де вже тоді були монастирі. Вони взяли зі собою одного зі слуг батька Єпистими, який називався Євтоломій (його також охрестив Галактіон), і потай пішли на пустельну гору Пупілон. Тут Галактіон і Євтоломій залишилися в чоловічому монастирі, а Єпистима прийняла самітницьку рясу в невеличкому жіночому монастирі, в якому спасалося кілька вже старих літами інокинь. Невдовзі Галактіон та Єпистима засяяли незвичайним благочестям і численними чеснотами.

Але рука злобного гонителя християн і тут досягла слуг Божих. Відділ війська напав на чоловічий монастир, багато монахів утекло, декого вбили, а Галактіона повели на суд до старости того краю. Коли про це довідалася свята Єпистима, то сама пішла за святим Галактіоном і сміливо стала разом з ним на суді. Вони витерпіли нечувані муки: їх били, палили вогнем, тріски забивали під нігті, відтяли кінці рук і ніг, відрізали язики – а під кінець стяли мечем. І навіть цього катам було мало, вони ще й порубали їхні бездиханні тіла.

Мощі святих мучеників зібрав вірний Євтоломій, чесно поховав їх і, як самовидець, описав життя святих мучеників та їх мученицьку смерть, яку вони прийняли 5 листопада 250 р.

__________

У той самий день

Святих апостолів з сімдесяти, Патроваса, Герми, Ліна, Ґая і Філолога

Кожного з цих апостолів у своїх посланнях згадує апостол Павло. Святого Патроваса – у Посланні до римлян (див. Рим. 16, 14). Докладніших відомостей про життя святого Патроваса не маємо.

Пам’ять святого Герми обходимо 13 червня (31 травня), там ми й подали докладніші відомості про нього. Святий Лін був після апостола Петра першим єпископом Риму, якою управляв одинадцять літ. Помер мученицькою смертю. Його мати називалася Клавдія. Святий Павло у Другому посланні до Тимотея пише: “Вітають тебе… Лін, Клавдія і всі брати” (2 Тим. 4, 21).

Святого Ґая охрестив сам апостол Павло в Коринті, і згадує про це в Першому посланні до коринтян (див. 1 Кор. 1, 14).

“Вітайте Філолога” (Рим. 16, 15), – пише апостол Павло. З цього можна зробити висновок, що святий Філолог мав бути гарячим і ревним проповідником Христової віри, якщо святий Павло вирізняє його серед багатьох.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.