Мученик Варлаам
Святий мученик Варлаам був простим селянином і жив недалеко від міста Антіохії, що в Малій Азії. Коли він прилюдно визнав Христову віру, його вкинули до в’язниці.
Після довгого ув’язнення Варлаама жорстоко мучили й силували скласти жертву поганським божкам. Варлаам все ж не спокусився і його замучили. Ці трагічні події відбувалися біля 304 року.
Пророк Авдiй
Святий пророк Авдій походив з Юдеї і жив у VIII столітті до народження Христа. Він був одним із дванадцяти “малих” пророків і пророкував у той же час, що й святі Осія, Йоіл, Амос і Міхей.
У своїй невеликій пророчій книзі Авдій передбачає ідумейцям, які напали на юдеїв, їхню загибель за переслідування ізраїльського народу. Пророк нагадує загарбникам, що за насильство над будь-яким народом з боку іншого – Господь карає.
Книга пророка Авдія складається з однієї глави і є найкоротшою з усіх книг Старого Завіту.
Преподобний Варлаам, iгумен Печерський
Перший ігумен Печерського монастиря, учень Антонія Печерського. Походив із заможної київської родини. Його батько – Іван Вишатич був київським тисяцьким, воєначальником міста. Дід Вишата та прадід Остромир були воєводами. Ще у молодому віці Варлаам часто приходив до печерських монахів і так захопився їхнім життям, що забажав постригтися у ченці. Одного разу, десь близько 1055 року, відмовившись від блискучої мирської кар`єри, він прийшов до преподобного Антонія назавжди.
Преподобному Никону було доручено постригти юнака у ченці, але коли про це довідався батько Варлаама, він висловив за це Никонові сувору догану. Однак бажання юнака жити у монастирі було таким сильним, що він знову повернувся до преподобного Антонія. Незважаючи на досить молодий вік, Варлаам користувався великою повагою та любов`ю усіх печерських ченців і коли їхня кількість досягла 12 осіб, братія обрала Варлаама своїм ігуменом, а святий Антоній зміг віддалитися в окрему печеру і жити на самоті. Коли кількість ченців збільшилася до 20 осіб з благословення преподобного Антонія ігумен Варлаам збудував невеличку дерев`яну церкву на честь Успення Пресвятої Богородиці і цим був покладений початок будівництва Києво-Печерського монастиря.
У той час князь Ізяслав, який у святому хрещенні отримав ім`я Димитрій, заклав у Києві на честь свого Святого покровителя муровану церкву, а поруч з нею вирішив заснувати монастир. Згодом цей монастир став відомий під назвою Михайлівського Золотоверхого.
Близько 1062 року князь Ізяслав запропонував Варлаамові стати ігуменом цього монастиря, на що преподобний погодився. На новому місці він теж відзначився старанним дотриманням усіх чернечих обітниць та піклуванням про усю братію. Він побував в Єрусалимі, Палестині та у Константинополі, відвідав багато інших святих місць та скрізь дбав про свій монастир, закуповуючи для нього все необхідне. Коли преподобний Варлаам одного разу повертався до Києва, він захворів у дорозі та у 1065 році, в досить молодому віці, вмер у Зимненському Святогорському монастирі, що біля Володимира на Волині. Поховати себе Варлаам заповів у Печерському монастирі, що згідно з його волею і було вчинено.