25 серпня Церква згадує свв. мчч. Фотія й Аникити.

Святих мучеників Фотія й Аникита

Тропар, глас 4: Мученики Твої, Господи,* у стражданнях своїх прийняли вінець нетлінний від Тебе, Бога нашого,* мавши бо кріпость Твою, вони мучителів подолали,* сокрушили і демонів зухвальства безсильні.* Їх молитвами спаси душі наші.

Кондак, глас 4: Скинувши ворожі приношення* терпінням сильних мук, Страстотерпці,* на небесах живете нині, радіючи,* Фотіє славний і Аникито блаженний.* Тому й перебуваєте у славі на віки віків,* молячись Христові за нас, що творимо вашу пам’ять.

Святий Аникит був начальником військового загону в Никомидії. Коли лютий Диоклетіян став жорстоко мучити Христових вірних, тоді Аникит став перед ним і пригрозив йому гнівом і карою того Бога, слуг якого він карає смертю. Імператор наказав Аникита бити воловими жилами, а після тривалих і страшних мук кинути до в’язниці, де святий мученик страждав упродовж трьох років. Коли після цього його знову поставили перед судом, то він ще сміливіше прославляв Ім’я Христа. Почувши це, Фотій, його кревний, також ревний християнин, підійшов до Аникита, поцілував його окови й вони обидва стали прославляти Господа. Тоді імператор віддав їх на найтяжчі муки. Їх били жилами, шматували і палили тіла, волочили кіньми, та сила Божа не полишала страждальців і вони голосно ісповідали Христа. Погани, здивовані цим, поміж собою говорили, що великий є той Бог, який чинить такі чуда, а багато з них навернулися.

Під кінець імператор наказав кинути святих мучеників, а з ними й багато інших християн, у розпалену піч, де вони закінчили свій земний подвиг. Тіла їх знайдено цілі, неспалені і неушкоджені.

Опубліковано у Дорога віри. Додати до закладок постійне посилання.